Elena, 51 - 22 ноября 2009 14:39

Все має свій початок і має свій кінець…

Ось і закінчилась казка…

Та я вірю в продовження. Я не можу втратити тебе, тільки-но знайшовши. Не можу. Не можу собі цього дозволити.

Я розумію, що безглуздо боротися за тебе з тобою. Просто безглуздо. Я не буду боротися. Я поважаю себе. Я поважаю те почуття, що зросло в мені. Я поважаю тебе. А, отже, я поважаю твій вибір.

Знаєш, я ніколи не розчаруюсь в тобі. Ти для мене назавжди залишаєшся чоловіком моєї мрії.

Ти просто створений для мене. Я ніколи не запитала у тебе, ким для тебе є я. Я знала, що ти не даш відповіді, точніше не озвучиш своїх почуттів.

Чи буде мені боляче? Буде. Ти сам це сказав.

Чи буду я плакати? Буду. Без сліз.

Чи буду я тебе чекати? Буду. Завжди.

Чи буду я надіятись? Ні. Надія не додасть мені сил. Надія не живе у моєму серці. Я буду діяти – кохати тебе і молитись за те, щоб у тебе все було добре, щоб ти був щасливим (а от де і з ким – діло десяте).

Добре, що у мене зараз, та й надалі, як завжди, дуже багато роботи. Мої дні і ночі будуть заповнені роботою. А значить, я буду жити у безпечному робочому режимі.

Без тебе. Без наших ночей, вечерь, сніданків…

Я буду пам’ятати усе це завжди.

Женщина-готика… девочка-эмо…
А мне бы в подлодку мечтателя Немо,
А мне бы измазать тушью ресницы…
А мне бы просто перестать тебе сниться…

Вибач за сумбурність думок. Я просто плачу без сліз. Вибач.

• 
• 
•