Estee, 93 - 5 июня 2009 13:13

не всегда... я редко.. очень редко борюсь...

Я вже давно нікого не чекаю.
Самотністю заповнена до краю
Душа розхлюпує очима втрати.

За вікнами - чужий, жорстокий світ.
Будую частокіл від нових бід,
Встановлюю сталеві грати.

Зачиню двері, вимкну телефон,
Навію кольоровий диво-сон.
А вранці - знов на барикади.

На боротьбу за тебе і за себе,
Коли тобі цього зовсім не треба.
Гірке очікування зради...
***

стих в тему.. мое.. из прошлой жизни..

хотя.. понимаю теперь, что упустила в своей жизни 2 момента, когда надо было бороться. а я.. пустила все на самотек...итог - один где-то далеко.. в чужой стране... другой - умер....