САНТА ЛЮЧИЯ, 38 - 19 марта 2009 23:34

[SIZE=-1]Просто декламувати вірш... Просто аналізувати... Просто робити це з ним... Бо більше НІХТО не вміє так, як він... Більше ніхто не почує цього вірша з її уст... І він також його не почує...

[B][COLOR=red]Недумано, негадано
Забігла в глухомань,
Де сосни пахнуть ладаном
В кадильницях світань,
Де вечір пахне м'ятою,
Аж холодно джмелю...
А я тебе...
А я тебе...
А я тебе люблю...

Ловлю твоє проміння
Крізь музику беріз.
Люблю до оніміння,
До стогону, до сліз.
Без коньяку й шампано,
І вже без вороття -
Я п'яна, п'яна, п'яна -
На все своє життя...
[/FONT][/I][/COLOR][/B][/SIZE]
[B][COLOR=red][I]Ліна Костенко[/I][/COLOR][/B]

[B]Як багато цей вірш значив в житті...В ЇЇ... В МОЄМУ... В НАШОМУ...[/B]

• 
• 
•