Estee, 93 - 23 февраля 2009 23:10

Юрий Андрухович - Музей старожитностей

Як ми ходимо обоє нетрями старого дому!…
Гобелени і гобої славлять пару невідому,
ніби бачать нашу змову: кожен дотик - теплий спалах.
І тоді ми знову (й знову) переходимо в дзеркалах.

На годиннику з гербами, як завжди, година друга,
і крадеться вслід за нами, може, туга, може, фуга…
Повз портрети і портшези з нами йде луна від кроків.
Ми кудись надовго щезли (двісті років? Триста років?)

І, коли вже стане темно, з неопалених покоїв
(я, здається, вівся чемно, я нічого не накоїв),
у жаркі вогні неонні повертаємось навіки.
Я несу тебе в долоні, і життя таке велике…

• 
• 
•