румбамбар, 44 - 22 августа 2008 09:48

Можна зустріти людину, і за кілька хвилин складається враження, що ви вже давні знайомі. Неважливо чия це заслуга, але відразу знаходяться спільні інтереси, просто речі і думки, що поєднують, розмова йде легко, ніхто нікуди не заглиблюється, поверхнево ви вгадуєте в одне одного думки, і здається, що ти знаєш її\його вже прірву часу ... а потім ти відводиш їй місце в твоєму житті – легке і просте, поверхневе і незаглиблене.
Деколи все буває навпаки. Вас поєднує лиш мить зустрічі, коли ви порівнялись і розійшлись, кинутий погляд і півповернутий силует, кілька слів, які чогось не в’яжуться в що-небудь сповнене змісту. Мало, якесь коротке ніщо. Тільки воно заставляє тебе обернутись і подивитись ще раз; намагатись зрозуміти, чому окремі фігури в натовпі видаються знайомими; згадати, що ти мукав, і посміхнутись.
А потім залишається відчуття втрати чогось.
Вчергове.
Спокою?

• 
• 
•