Лисичка, 46 - 17 декабря 2007 20:18

[B][COLOR=darkblue]В житті часто таке буває: спілкування з одними людьми наповнює тебе до країв, хочеться співати, радіти, жити, душа відкривається і розквітає, немов травневий садочок,:inlove:
а буває навпаки - коротке спілкування спустошує твою душу, немов ураган, залишаючи по собі пустелю, де навіть колючкам не ма за що зачіпитися. :((
Дивишся: немов би і люди всі нормальні, але з одними ти "підносишся і ростеш", а від інших (вибачте за грубість) "плющить не по-дитячому".
І якщо довго знаходитись в не в своєму оточенні,то починаєш думати, що це з тобою щось не гаразд, що ти якась не така людина. Може тобі взагалі лікуватись треба... :train: Але варто повернутись до свого звичного оточення, до людей, що тебе розуміють, туди, де і "стіни лікують", і ти "прозріваєш": та ні, зі мною все гаразд, :bonny: просто "чужі лижі тобі не пасують". ;) [/COLOR][/B] ;)

• 
• 
•